31.01.2012 19:56

-

621

2 | 2

 © Ігор Рубцов

Чарівний сон

з рубрики / циклу «Моє життя - мій скарб»

Зимові ночі довгі-довгі. 

Додому запізно дочовгав, 

Промерз, я цуцик на вітру. 

Мене, приймаючи в обійми, 

Крижини з серця ніби виймуть - 

Тепер вже точно не помру. 

Розкривши оксамитні крила, 

Нас чорноока ніч зморила, 

Відправивши у забуття. 

Та розірвав пітьму морфею 

Чудовий сон: сади, лілеї, 

А я - пустотливе дитя. 

Качки купаються на ставі, 

Біжу босоніж по отаві, 

Але не боляче мені. 

Землиця тепла і дрімотна... 

Пішли роки безповоротно, 

Та ось, вертаються у сні. 

У нім - серпнева літня спека, 

А ще - турботливий лелека 

Годує з поля пташенят. 

Козля гарцює білолобе, 

Нахабна ґава гострим дзьобом 

Мале лякає кошеня. 

В моєму сні дитячі втіхи, 

І все наповнюється сміхом: 

Людське з божественим злиття. 

На жаль, і сни бувають різні, 

Вони то лагідні, то грізні, 

Як віддзеркалення життя. 

Донецьк, 19 листопада 2007 року