07.02.2012 16:06

18+

605

6 | 6

 © Тарас Іванів († 2012)

Ти бурями обпився зір земних

з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»

Ти бурями обпився зір земних.

З любов’ю у ненависть літ спливало

Твоє розміняне життя на жменю лих –

Ти жив коханням, і було все – мало, мало!

І сталось: дивами струмки – всі потічки

У одночасі, ніби змовились, поплили

В зворотню сторону від фізики, у дні, 

Де маревом в верхів’ях гір застили.

Ти сам не свій, а хто? Хто ти такий?

Зорі не чують твій захриплий, томний шепіт.

Уже й не шепіт, і не томний, а хрипкий

Душі над тілом спонтанічний регіт.