Поетичний колос
з рубрики / циклу «ПИТАЄТЕ, ДЕ Я БЕРУ СЛОВА»
Зозулею розмірюю рядки,
Гадаю на ромашці, що вложити.
Змивають в небеса думки-граки,
Траву щоби словами оросити.
Вони бринять у вранішній зорі,
Під промінцями замислу ясного,
Стають насінням в деннім пожарі
І опадають в пашню серця мого.
Римованих там набирають сил,
Насичують фантазією голос,
Щоби, струсивши сьогодення пил,
Проріс вірша дзвінко-сріблений колос.
