Чарівна зима
Глава остання
Лиш банки з під вареня спорожнілі,
блакитним вивернута шапка,
показником є того, що чується нутром,
вітри теплом своїм несмілим,
сліди підталі твоїх лапок,
уперто кажуть йде весна у Муммі-дол.
Крихітка Мю-призер одностайний,
всіх зимових олімпіад,
на цвях вже повісила свої ковзани.
Розлучається з вбранням
засніжений сад,
ти казав що колись яблука тут росли.
А я думав, що сніг
проростає з землі,
а він в танці спускається з неба.
Вечорами зимними,
милуючись вогнями красивими,
відчувається різко у сонці потреба.
Навіть Моррі на мить,
трохи стане тепліше,
зненацька, в порожній тиші,
вже природа не спить,
і весна підкрадається ближче,
щоб любов`ю торкнутись душі.
Туу-Тіккі із Мумми-тролем,
сидячи на перилах мосту,
кухоль пива п`ють наостанок,
вслухаючись в простір коли,
Снусмумрика гармошки губної,
з-за гір долинають мотиви веснянок.
Ще хвилина мине,
перший дощик піде,
по вікнам заб`є струменями косими,
лиш хатіфнатти малі,
мандрівники мовчазні,
в вічних пошуках того, що завжди із ними.