04.03.2012 21:08

-

1365

9 | 10

 © Субота Олександр

Бах

з рубрики / циклу «В ритмі життя»

Під зводи величного храму, 

Злітались апостоли знані, 

Щоб мудрість всевишню почути 

І голосом праведним бути. 

А світло вливалось у ставні, 

Щоб слухати звуки органні, 

Що грав їх старий музикант, 

Немовби підводячи кант. 

- І хто цей старенький? Питали… 

- Та Бахом його наче звали, 

- А хто ще говорить - струмок, 

Що золото ллє од зірок. 

Він душі зневіреним крає, 

Любов’ю, добром окриляє, 

По східцях ступа на поріг 

До самих незнаних доріг. 

Усіх милувало блаженство. 

В повітрі немовби витало, 

Величнеє, божеє дійство , 

Котре всіх вірян ізціляло. 

А Бах все плекав на органі, 

Мелодії ті незрівняні, 

Неначе вплітав у намисто 

Омріяне, зоряне місто.