05.03.2012 12:17

-

780

7 | 7

 © Ігор Рубцов

Весняні нариси

з рубрики / циклу «Моє життя - мій скарб»

Зігрілись вулиці у місті. 

Пройшли осінні падолисти, 

Відморосило й відсніжило, 

У димоходах відгуло. 

Тепер весна у повну силу 

Дарує нам своє тепло. 

Сховали шалики у шафу. 

Відірвано єдиним махом 

СтрічкИ із вікон. І балкони 

Відкрито навстіж. "Йди до нас! 

Тепер твоїм, весна, законам 

Прийшов утверджуватись час." 

На підвіконні мружить очі 

Хазяйська кішка, - мишку хоче. 

А кіт підвальний збожеволів, 

Співає гучно під вікном: 

"Виходь і ти", - нявчить - "на волю; 

Посидь з закоханим котом". 

На ослінцЯх дворОві "вчені" - 

БабИ розводять теревені. 

Про всіх сусідів і сусідок 

Усе відомо їм давно. 

І лиш один блажений дідик 

Хропе під грюкіт доміно. 

Нас холоднеча так втомила. 

Не має повної ще сили 

Весняне сонечко яскраве. 

Ще й день поволі підроста. 

У небі місяць моложавий 

До серця хмарку пригорта. 

Жучки вовтузяться у шпарах. 

Здається, і вони по парах. 

Мабуть, і в їх маленькі сЕрця 

Любов наснагу підлива. 

Калюжі чистеє люстерце 

Пташині втіхи відбива. 

Цвіте весна строкатим цвітом, 

А вже гінець помчав за літом, 

А там ізнов плаксива осінь 

Зів`ялим сипоне листом. 

Я не натішився ще й досі 

Жаданим сонячним теплом. 

Донецьк, 22 лютого 2008 року