з рубрики / циклу «Експромт. Спіраль на крилах музи»
Назустріч дощу - так просто,
Назустріч дощу - ліниво
Розмазує слізки злосні
Мій сон, моє давнє диво.
Я знов десь тонула в травах,
Пила дивні трунки жита,
Усе це - лише забава,
Я там не хотіла жити.
Напевне, буде достатньо
Розплакатись, рвати душу.
Сердечний біль - тільки плата
За сміх, тому я вже мушу.
Докучило вже читати?
Сама до кінця не вмію.
Усе! Знову хочу спати,
Щоб знову вловити мрію.
Вона - суто мишка з поля,
Прогризла нору в майбутнє...
Поснули вже? Доля, доля
Зварила ці трунки рутні.
Не хочу я пити труту,
Я жити у снах ще хочу!
Не треба... Не треба рути...
Відкрийте нарешті очі!..
Читати завжди найважче,
Коли все завжди докупи.
Куди? Знову спати? Нащо?
Щоб знов пити трунок з рути?...
