Вибирала голову селищна громада,
Кандидатів народило аж на три бригади.
Хвалить кожен сам себе, гримають по столу,
Як було і як буде від верха й до долу.
У бригаду записалась й молода Маруся,
Бо з дитинства в королеву їй хотілось впнуться.
Із трибуни річ держала, добре говорила,
Цитувала корифеїв, що ще вчора вчила.
І збулося, як здалося всім смертям на диво.
Чемне людство тій Марусі все ж таки вгодило.
Головиха – голова в селищі цариця,
Стала мудра, як у казці та руда лисиця.
Заходилася вершить від верха й до додолу,
Нічого не вберегла дурість від розколу
Тупотіла, стукотіла, ще й ніг не жаліла,
А коли прийшла до тями – голова боліла.
Наче баба зажурилась край свого корита,
Хоч каталась на вовках і була не бита.
Хитра мудрість то лиш міф, що живе у казці,
Не наробиш добрих справ у лисячій масці.
