І.Б. - колишньому винахіднику, а нині досліднику донецьких смітників

Імперії гнилій каюк настав,  

Та вчили нас на совість, що й казати! 

Розумний і тоді не пропадав, 

На хліб та масло тямив заробляти. 

І думалось, що ринок як ріка 

Намножить статки здібних до науки. 

А як дурний,- тому біда лиха, 

Лопату і мітлу йому у руки. 

Та щось у нас пішло не по-людськи, 

Останній бовдур і хамло жирує. 

А простачок живе на копійки, 

Долонями кувалду полірує. 

В той час, як безголовий "бультер"єр" 

Ланцюг блискучий вішає на шію,  

Вчорашній винахідник, інженер 

В смердючих копирсається помиях. 

У цьому й є природа простоти - 

Дозволити себе у "чуні взути". 

Натомість, безсоромний "багатир" 

Здоровий глузд зумів перевернути. 

Як жити нашим донькам і синам? 

Чи й їм дадуть у руки по лопаті 

"Проффесор" з заплямованим ім"ям 

І "фахівці" з "колами" в атестаті? 

Донецьк, 28 вересня 2008 року