Насуває чорна хмара

з рубрики / циклу «Про долю»

Не в одної мене доля така нещаслива,

Як-то тяжко, як-то важко, мені бідній жити,

А так хочеться усьому на землі радіти.

Одружились з чоловіком літньою порою,

Я не знала, що той шлюб стане лиш журбою,

Спільне життя починали діточок бажали,

З радістю ясне сонце завжди зустрічали.

Наче доля на у всьому у парі сприяла,

Я два сини чоловіку своєму подарувала,

Лишилося нам у Бога здоров’я просити,

Щоб росли щасливі наші любі діти.

Але хмара чорна-чорна закриває сонце,

Вже не світить ясне сонце у моє віконце,

Чоловіка мого інша причарувала,

З кожним днем вона у нього розум відбирала.

У безодню вона чорну його затягає,

Залишити чоловік мій її не бажає,

Вже не треба йому діти і його дружина,

В голові у нього думка лиш одна єдина.

А розлучниця та горілочка клята,

Не одною вона жінкою кожен день проклята,

Скільки жіночок у світі тяжко так страждає,

Своє біл-біле личко сльозами вмиває.

А так хочеться у парі діточок ростити,

Тверезого чоловіка щиро любити,

Щоб горілка ота клята усім поскисала,

Щоб жіноча гірка доля навіки пропала.

Любіться щиро в парі, любіться, кохайтесь,

Але тій спокусі чорній ви не довіряйтесь,

Хай діти з радістю з роботи батька зустрічають,

Найпотаємніші бажання йому довіряють.

Кожну мить життя чарівну завжди відчувайте,

Про сім`ю свою, про рідних, завжди пам’ятайте,

Щоб горнулись жіночки ніжно цілували,

Щоб одного чоловіка свого лиш бажали.