Психологія відчаю

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Два полюси з тобою ми,

І відчай недалеко:

Ти – подих сніжної зими,

Я – літня стигла спека.

Тобі у мріях плюсових

Відлиги літа лишні.

Для мене недоречний сніг,

Бо замерзають вишні.

Наш спільний подих – лиш міраж,

Що в спеку не спасає,

В твоїх заметах відчай наш

На кригу замерзає.

Чигає клятий відчай скрізь

Невчасно так, невдало…

А істина проста – змирись,

Щоб відчаю не стало.

Спекотний плюс ти мій сприйми,

Відтань у нім душею,

Я ж – пригорнуся до зими

За мінуса межею.

Візьміть участь в обговоренні

01.04.2012 02:01 Тетяна Белімова

Так воно досить часто буває, отак стулить хтось докупи "+" і "-"... І мучаться бідні все життя...

30.03.2012 16:45 © ... => Каранда Галина

Про альтернативу холодної сторони мені невідомо! :)))

думаю, що надія та, що в останньому стовпчику - не порятунок. Вам буде увесь час холодно, йому - душно...а розморожені вишні дуже швидко псуються. відчай - це відсутність альтернативи. значить, терміново шукаємо альтернативу!) так, як це вже зробила холодна сторона.

Рада, що сподобалась істина. (і межа :)))

30.03.2012 15:48 Сашко Новік

гарно, межа сподобалась і істина теж

Дякую, приємно! :))

30.03.2012 10:42 Недрукована

Сподобалось)



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ