Я до осені йду
з рубрики / циклу «я до осені йду»
Я до осені йду й не жалію за прожитим літом.
Я до осені йду і радію пориву вітрів.
Я зливаюсь з дощем, шаленію від золота віття
Й відлітаю у даль із останнім в ключі журавлем.
Я до осені йду. І не жаль мені прожитих років,
Що було - те було і нічого не вернеш назад.
Я до осені йду і не стишу уже своїх кроків,
Хоч і знаю, що там вже чекає мене листопад.
Нехай в коси впліта сивину, ніби бабине літо,
Тільки душу свою я ще смутку не дам у полон,
Бо цвітуть й восени барвисті, прекраснії квіти
І дні золотії бувають чарівні, казкові, мов сон.
