30.03.2012 20:37
-
193 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Лідія Яр

Такою всюди віє самотою,

Що місяць змерз і заховався в хмари.

Затихли сонно верби над водою,

Стоять похмурі, схожі на примари.


Ти не прийдеш! Чекаю я даремно.

Це знають всі. Й природа аж кричить.

А серце жде й надіється непевно

І так болить... О як воно болить...

Публікації: Лідія Яр

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 30.03.2012 20:46  © ... => Каранда Галина 

Дякую. Оптимістично у мене не виходить. 

 30.03.2012 20:45  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже тужливо! Гарно, але якось не по собі! 

 30.03.2012 20:43  Каранда Галина => © 

так... нашого тужливо-плакучого полку прибуло... хочеться порадити оптимізму, та сама така...
ви пишете дуже сильно і гарно.