Лідія Яр
Такою всюди віє самотою,
Що місяць змерз і заховався в хмари.
Затихли сонно верби над водою,
Стоять похмурі, схожі на примари.
Ти не прийдеш! Чекаю я даремно.
Це знають всі. Й природа аж кричить.
А серце жде й надіється непевно
І так болить... О як воно болить...
30.03.2012 20:46 © ... => Каранда Галина |
Дякую. Оптимістично у мене не виходить. |
30.03.2012 20:45 Тетяна Чорновіл => © |
 Дуже тужливо! Гарно, але якось не по собі! |
30.03.2012 20:43 Каранда Галина => © |
 так... нашого тужливо-плакучого полку прибуло... хочеться порадити оптимізму, та сама така... |