Страшна картина

Порізано, розрізано, розсіяно, 

Полито сургучем... Напевне, кров. 

Політи закінчилися із мріями, 

Даремна вся була оця любов. 

Розрублені - то навпіл, то порізані 

Холодним, мов озерна синь, ножем. 

Лиш білим полотном, немов завісою, 

Покритий зверху їх холодний щем.  

А всюди - певне, їхня кров, як сльози, 

Червоним лихом ллється понад край. 

Їм не страшні вже голод і морози, 

Вони убиті... Ти не забувай... 

Порізані, знівечені, поколоті, 

І знову - море крові, аж страшне. 

Чи ніж морило потягом і голодом 

До крові, плоті, до кісток? Мине...... 

В свідомість заповзає крик немислимий, -  

Чи, може, лиш здалося? Ох, ця кров... 

Вони були такими ж білобрисими, 

Дітьми природи... Втратили любов.... 

У крові руки - руки аж червоні. 

І очі задоволені горять. 

Хіба тут є якась ще перепона? 

Це тільки раз, отож, я не маньяк. 

.........А ви ніколи не робили салат з кетчупом?