02.04.2012 18:51

-

328

3 | 3

 © Оля Стасюк

Барикади

з рубрики / циклу «Рідна земля»

Як обіцяла...

Я пішла на барикади. 

До побачення, сади. 

Вишне, в вирі зорепаду 

Ти вночі мене не жди. 

Зацвіти, черешне мила, 

Цвітом зоряним, ясним. 

Я ж з кілка тебе зростила 

Разом з сонцем золотим. 

Ніжні яблуньки – сестрички, 

Не чекайте на зорі. 

Он які з вас, тихих дичок, 

Вийшли яблука ясні. 

Грушо, дотягнись до неба, 

Хоч ти нині – лиш як я. 

Тобі сонця більше треба, 

Ніж отримує земля. 

Мальви-діви, в насінині 

Спіть завжди аж до весни. 

Не губи плодів, шипшино, 

В час осінньої краси. 

Піднімайте стебла, трави, 

Від сирих, важких ґрунтів. 

В пелюстки ховай заграву, 

Милий соняшнику, з снів. 

Доки попрощалась з садом, 

Галас, гомін, шум ущух –  

Розтягли всі барикади 

На важкий металобрухт. 

Що ж, чекатиму крізь зливу 

У коханому садку, 

Доки ще нові пориви 

Підіймуть у боротьбу.