Світанкові казки

з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»

Пливуть у смутку неба хмари

Легким знаменням дивних змін,

І ночі стомлені примари

Вже не зупинять часу плин.

Тополі товпляться рядами,

Дрижать оголеністю віт,

А казка дурить холодами,

Заманює в недобрий світ.

Весняна мрія диковинна

Враз монстром стала без прикрас.

Я, мабуть, щезнути повинна,

Бо тут не мій казковий час.

Сичить змія зневіри клята,

Бо вже в печі палає зло.

Ой, гуси! Гуси-лебедята,

Візьміть хоч мрію на крило.

О! В піднебесному світанні

Спасенні крила тріпотять.

Надії то мої останні

Із казки доброї летять.

Візьміть участь в обговоренні

04.04.2013 17:46 Світлана Рачинська

Супер!!! Неймовірно))) Чудово))

04.04.2012 23:19 Каранда Галина => ©

а я теж прочитала, що безнадійно... сила двозначності...

Дякую, та я саме намагалася в кінці
сказати, що надії летять з доброї казки на допомогу! Мабуть, неточно прозвучало! Хотіла навпаки, щоб обнадійливо...

Дякую, Андрію! :))

04.04.2012 17:32 Тетяна Белімова

Дуже гарно, не зважаючи на сумовитий присмак останніх рядків.

Гарно написано. Сподобалось!

Андерсен "Дикі лебеді". Я також люблю дуже цю казку. Правда, тут лебеді - як символ порятунку. Тож казка про Телесика більше б підійшла. Скажемо так - у вірші збірний образ казкових лебедів! Дякую за відгук! :))

Сподобалось.
Справді нагадало дитячу казку, дуже любив її. Правда не пам"ятаю хто написав, здається брати Грім



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ