У повітрі

Загусле повітря застрягло у горлі. 

Час не вірить у тебе але завжди допомагає. 

Ти виходиш на вулицю відчуваючи свободу, якої ще ніколи не відчував. 

Тобі немає куди повертатись, але все ще є куди поїхати. 

Важливий період неважливого смутку.  

Творчий пошук зупинився разом з тобою. 

На брудному одязі залишки домашнього затишку. 

Ти ще тримаєш у пам’яті кілька живих образів 

і сподіваєшся, що вони з’являться хоча б в одному з недописаних романів. 

Трамвайним автостопом ти міряєш кроки до нової ночівлі. 

Знаєш, це те чого ти шукав, ти завис у повітрі 

і все що ти зараз маєш вміщається в один наплічник. 

Вітер в голові і кишенях, зубна щітка і бритва у відділені з рукописами, 

відмітка про громадянство в кишені для презервативів, 

в цій країні вони мають однакове призначення. 

Твої баланси не зводяться, ти починаєш шукати варіанти і відволікаєшся, 

згадуєш про усіх кому ти був важливий - таких немає. 

На грані з безумством ти тягнеш своє тіло в невідоме. 

Флеш-рояль, говориш собі, перемога близько. 

Нерухомість це проблема, особливо коли тобі 25. 

Ти перевіряєш поточний рахунок - 17 гривень! Ха! СІМНАДЦЯТЬ гривень! 

Вперше за останні два роки ти дивишся на курси валют, 

вони не дивують, це звичайні цифри, яких за день пролітають тисячі. 

Подумки ти проводиш конвертацію часу в грошовий еквівалент, 

динаміка регресивна, але не фатальна. 

Флеш-рояль, повторюєш знову, флеш-рояль. 

Усе так і має бути, ти відчуваєш цю реінкарнацію? 

Всі свої скелети ти залишив у старих шафах, 

усі таргани самі звалили від тебе за браком їжі. 

Новонароджений який має чверть століття - блаженний. 

Цінності не змінюються, змінюється відношення до них. 

Ти вибиваєшся з графіку і завжди запізнюєшся, 

твої книжки далеко від тебе, ти згадуєш їхні прізвища: 

Єрофєєв, Довлатов, Бродський, Хантер, Маяк, Андрухович, 

всіх не згадаєш. Твої ікони в коробці вони разом, але без тебе. 

Флеш-рояль - це тільки початок невизначеного періоду. 

Ти не підходиш, кажуть тобі і закривають двері. 

Мордою не вийшов, думаєш, точно мордою. 

Махаєш рукою, виходиш на вулицю, набираєш номер: 

"Я приїду сьогодні, так сьогодні, а може і завтра...". 

Ти починаєш паскудити життя своїм близьким - тебе забагато. 

Змішуєшся з натовпом, пропадаєш у підземеллі і шукаєш відповіді в обличчях. 

Флеш-рояль. Он вона стоїть. Дивиться в книжку, а ти дивишся на неї. 

Двокімнатна за чотири, думаєш ти, плюс коми, це ще п’ятсот. 

Ха! ти дивишся на неї і визначаєш ціну, тільки не їй, 

а коробці, в яку вона може потрапити. 

Не сьогодні, думаєш ти, не сьогодні. 

Все в порядку, 

тобі звично прокидатися в незнайомому місці, незвично тільки засинати. 

Київ, 05,04,2012