Ніч казок
з рубрики / циклу «Таємнича ніч»
Щось витає у повітрі.
Може, сон. А, може, ніч.
Золоте шовкове світло
М’яко ллється із облич.
Струменить вологе небо,
Розсипаючи зірки.
Це – не диво, це так треба,
Так повинен світ іти.
Тільки в ці чарівні ночі,
Коли квітне снігом сад,
Відкриває дар пророчий
Таємничий зорепад.
Тільки тут, сьогодні, нині,
В дивнім маренні ночей,
На засніженій калині
Видно танці сотні фей…
Це холодне щире диво
Не прийде до нас одне:
Буде місяць – теж красивий,
Буде небо – сурм’яне.
І у теплих поцілунках,
І у світлі із облич
Десь бродитиме чаклунка,
Золота красуня-ніч.
