Де ти львів’янко моя
Де ти львів’янко моя?
Може ти піснею сталась,
А чи зориш з полотна,
Чи в мріях поета збувалась.
Вдячний повік я тобі,
Хоч прокотилися роки,
Бо лікували мене,
Твої натомлені руки.
Посмішка світла твоя,
Божим теплом огортала,
Все що боліло в душі,
Поглядом ти відбирала.
Може зійшла ти з небес,
Тому щоб всесвіт здобрити.
Для когось ти стала вином,
Комусь залишилось любити.
Як і тепер пам’ятаю.
В серці ношу тебе я,
Вроди такої не знаю.