Байка про спіймане щастя
з рубрики / циклу «ПРИТЧІ»
Всі дні дурненьке кошеня
Стрибало, дзиґою вертілось,
Бо хвостика йому щодня
Спіймати дуже вже хотілось.
На це дивився кіт старий
Та ще до всього й мудрий дуже.
Він муркнув раптом: – Не дурій!
Хвоста ти нащо ловиш, друже?
Маля озвалось на ходу:
– Мене завжди навчала мати,
Що щастя я своє знайду,
Як зможу хвостика спіймати.
Старий примружився: – В житті
Ловив я хвіст свій теж невдало,
А хитре щастя на хвості
Завжди з-під пазурів тікало.
Та натомившись якось раз,
Пройнявся думкою одною:
Куди б не йшов я, в той же час
Мій хвіст волочиться за мною…
Стрибни хоч вище голови,
Кінець хвоста ти не спіймаєш –
Ніколи того не лови,
Що й так давно у себе маєш!