Любов прийшла?

Прийди, любов! Прийди! – Благають серце серіали. 

Ось навіть Тропіканка марить про любов щодня. 

Тож вирішила я, коли це модно так вже стало, – 

Себе одну кохати палко, – й не шукати щастя навмання… 

Отож – себе люблю, себе ж одну ревную;  

Люблю себе і вдома, і в гаю. 

Люблю себе, коли з тобою я танцюю, 

Люблю себе, коли сама собі у дзеркало пою! 

Навіщо ще когось любити? Честі забагато! 

Нікому і нічого задармА, не винна я! 

Навіщо про любов безвільно парубкам співати? 

Обличчя колір зберегти повинна – ой-ля-ля! 

Сьогодні посміхнуся, граючи, – тобі. 

А завтра ревнощі в душі чужій я розпалю… 

Немов метеликів здолає всіх вас полум’я любові. 

Я ж, – посміхаюсь таємниче, мов Джоконда, бо одну себе люблю… 

Тож марно ти пісні співав мені – про ніч похмільну! 

Пішов би ти до біса зі своїм коханням! – А доки… 

Са-ма. Се-бе. Лю-блю. Ревную себе вільно. 

І проживу отак до ста своїх років…