Маразм самотності
(Речі з минулого)
«Час лікує» – так кажуть ті, хто не кохав. Розбиті серця часом не склеїш, їх може підлатати лише нове кохання, але не час. Час може лише допомогти забути, але коли з’являються речі з минулого – спогади відновлюються з новою ностальгією.
Така сентиментальна річ зберігати листівки, листи, зів’ялі квіти, випадкові записи, обгортки від шоколаду і цукерок, в яких немає нічого крім спогадів, які приносять біль.
Мабуть, найболючішим з них є фотографії – безневинний шматок паперу з зображенням і з здатністю довести до сліз, особливо, коли на звороті напис: «На довгу пам’ять…»
Можна годинами дивитись на фото і пригадувати усі події пов’язані з його зображенням. Можна в гніві розірвати його на маленькі шматочки, а потім терпляче збирати і склеювати мозаїку. Можна кинути його у вогонь, а через секунду голими руками намагатись дістати.
Ще болючішою річчю є щоденник, в якому докладно описані усі переживання, надії, розчарування. Перечитувати який можна до ранку: плакати, сміятись, роздивлятися малюнки і сумувати за втраченим часом.
У кожного знайдеться хоча б одна річ, яка постійно навіює неприємні спогади, з якою ніяк не можна розлучитись і яку зберігаємо ніби цінний скарб. А чи варто?