О, любов! Безтурботна любов!
Я від тебе в п’янкому хмелю!
Знаю, що розіб’єш моє серденько знов,
Та уста все ж шепочуть: – Люблю…
О, любов! Безтурботна любов!
Де солодкого шалу межа?
Де обітниці щирих моїх молитов?
Я люблю! Знов палає душа!
О, любов! Безтурботна любов!
Щастя як не згубити в журбі?
Може стомлений блюз цей позбавить оков,
І “Я вільна!” промовлю собі.
О, любов! Безтурботна любов!
Надто пізно! Надії нема.
Мій, коханий, не став цих нестерпних умов,
Коли в серце закралась зима.
О, любов! Безтурботна любов!
Знов сльозами від тебе стогну!
Не втечу від гріха, хоч і мчу стрімголов!
Не спокутую щастя вину!
