Пам`ять на обличчя
з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»
Чомусь не ловлю я обличчя, -
Все рівно їх зітруть дощі...
Я тільки ловлю предковічне,
Щось дивне, вибите в душі.
Я маю в пам`ять увігнати
Якісь маленькі чудеса.
Щоби людину пам`ятати
Й мої відкрити небеса.
Я в пам`ять просто не карбую -
Усе миттєве пролетить.
Можливо, світ собі фільтрую,
Хоча вбираю кожну мить.
Я пам`ятаю не одразу,
Мені потрібно менше всіх -
Всього маленька вічність часу,
Щоб мозок скодуватись встиг.
Я половину вже забула,
Ще більше стерли ці дощі....
У вас чудес простих не було,
Навіки вибитих в душі.
