18.03.2012 21:29

-

231

3 | 3

 © Оля Стасюк

Пліт життя

з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»

Така безглузда ця дешева філософія, 

Наївності наївно-вірний сплеск. 

Усе життя – мале, мов епістрофія, -  

Іронія чи фабула, бурлеск. 

Ми сміхом істеричним захищаємось, 

І скалим зуби, мов щоб з’їсти світ. 

Ми пульс втрачаєм? Ні, самі втрачаємось, 

Коли виходим за маленький пліт. 

Бурхливе море – навіть не вітрило, 

Маленький пліт, квадрата тільки з два. 

І лиш ідуть пороги – вже зморило, 

Уже безглуздий весь цей плин життя. 

Хтось так плететься, хтось пливе скоріше, 

Багатства ще бере собі на пліт. 

Та в всіх – квадрата два, і вже не більше, 

Хоч ти постав на дошку цілий світ! 

І підмивають хвилі океану,  

І все в кінці-кінців іде на дно. 

Сирен тоненьке, радісне сопрано 

Поспівує: «Усе давно пройшло...» 

І радості, і солоду, і дивності 

Було чомусь так мало до мети. 

Та забагато щось було наївності: 

Ми ж думали, що пліт квадрата з три.