Навіяло
з рубрики / циклу «Задощило почуттями...»
Сьогодні сонце било в синь дощу.
Сьогодні роси падали із неба.
Ти кинув в вічність: "Певне, я піду..."
Іди, мій вітре, як тобі так треба.
Іди у ніч. Іди у самоту.
Іди у вири, в попелище літа.
Я почекаю. І сама піду.
У синь, у зелень, в жовтизну, у світло!
Согодні сонце плакало дощем.
Сьогодні сонце падало... не віриш?
Ну так нечесно - я ж ще вірю в щем,
І в те, що "що пожнеш, то і посієш".
Моє життя - клубочок шкереберть.
Ти спробуй розібратись, хоч краплину!
Ти тільки нитки серденька не сердь,
Розплутуй ніжно, тепло, тихоплинно.
Розплутав? Тільки тисячі життів
Потратив ти на справу цю маленьку.
Ти ж сам собі холодну сітку сплів
З ниток кохання й сліз мого серденька.
