Навіяло!
Пахощі акації! За́крут в голові!
Оповили серденько, спогади сумні.
Пісню про коханнячко, соловейко-птах,
Весело насвистує, аж зриває дах!
У густому гіллячку він гніздечко звив,
Й для своєї по́дружки, пісню присвятив!
Вже прокралась, кішкою, темна літня ніч,
Й каганцями, зіроньки, мерехтять всебіч.
Я ж стою, як вкопаний, не збагну в чім суть,
Чом мене до хатоньки ніжки не несуть?
А моє коханнячко, що колись було,
У солодких спо́минах, в пам’яті спливло́!
Душу рве на клаптики, щебіт солов"я,
І не в силах впоратись із собою я!
Де ж мені поринути? У які світи?
Щоб, моє коханнячко, знову віднайти?
Ніжин, 09.06.2023