24.04.2012 19:33
-
747
    
  4 | 4  
 © Антоніна Грицаюк

Журба

з рубрики / циклу «Матусі»

Затихли літом солов’ї,

За весну відспівались,

Сум у мене на душі,

Спогади знову підкрались.


Дитинства стежкою ступаю,

Холодною ранковою росою,

Я спокій тут собі шукаю

Та зустрічаюся з тобою.


Тут все таке мені знайоме,

Куди не погляну рідне все,

А ось так вік рідне поле,

Навпростець стежка в даль веде.


Веде та манить за собою,

Волошки сині, маків цвіт,

Іду дивлюсь вперед з журбою,

Шукаю, мамо, ваш я слід.


Вже привела мене стежина,

Туди, де слід згубився ваш,

Матусю, рідна і єдина,

Навіщо залишили нас?


Скільки на серці суму, жалю,

Важко так болить душа,

Стою і сліз я не втираю,

Без вас я, мамо, сирота.


Сім’ю давно свою я маю,

Ростуть мої любі сини,

Без вас, матусю, я страждаю,

Лиш тішать мене мої сни.


У снах вас, ненько, зустрічаю,

Немовби все те наяву,

На ранок сон той пригадаю,

І втру солону я сльозу.


Чорнобривці цвітуть на могилі,

Любили ви їх у свій час,

Пробачте, ненько, своїй дитині,

Не вберегла від смерті вас.


Не вберегла, я так бажала,

Щоб поряд ви завжди були,

Пісні я ваші так любила,

Хоч сумну, хоч веселу ви вели.


Тут все я, мамо, пригадала,

Роки летять-летять у даль,

Душа моя гірко ридала,

На серці вічна та печаль.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 24.04.2012 21:59  Деркач Олександр 

Печально