Весно, дощ насувається…

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Весно! Дощ насувається,

З ним змиритися мушу.

Тим, що вже не збувається,

Не тривож мою душу.

Не вернуся, тьмяніючи,

Не дури дивиною!

О! Як солодко… ниюче…

Що це? Що це зі мною?

Воскресаю я наново,

Нащо – серце не знає.

В білу повінь каштанову

Знов душа поринає.

Візьміть участь в обговоренні

09.05.2012 19:26 © ... => Володимир Пірнач

Дякую за приємний відгук! :))

09.05.2012 19:25 © ... => Деркач Олександр

Дякую! :))

08.05.2012 06:53 Деркач Олександр

Сподобалось

07.05.2012 14:20 Володимир Пірнач => ©

Сподобалось.
Плюсую.

06.05.2012 17:11 Каранда Галина => ©

дякую!) а де шукати?:)

06.05.2012 15:14 © ... => Каранда Галина

Шукайте, чекайте! Може пройти несподівано! :)))

06.05.2012 14:38 Каранда Галина => ©

хочу дощу, після якого воскресають!)

06.05.2012 14:05 © ... => Недрукована

Цікаве спостереження! :))))))))))))))

Страховики не захочуть, бо ж ви наново воскресаєте)))

Перед прочитанням бажано застрахувати життя! :)))

06.05.2012 13:27 Сашко Новік

Гарно аж небезпечно)

Згоден! Куди не глянь, одні небезпеки )))))) Так і хочуть захопити погляд у свої обійми ))))))

:)))))) Небезпечна пора року, скажу я Вам!

Дуже гарно! Сподобалось. Я в вишневому саду надовго потонув, а Ви тепер в "каштанову повінь" поринули )))))