Кабан

з рубрики / циклу «Мої гуморески»

Зайшов з вечора сусід до Івана в хату:

- Слухай друже дай мені хоч якусь пораду.

Щось не їсть сьогодні у мене кабан,

Дуже вже не тішить мене його стан.

Випили пляшину, довго міркували

І для даної проблеми уже плани склали.

А як зійшло сонце взялися за діло,

Все в руках в сусідів немовби кипіло.

Вигнали скотину мовби погуляти,

Думали гадали як його владнати.

Схопили сокиру та обухом трісь!

А кабан на спину так одразу блись.

Дихання немає, вуха посиніли,

Не довго трудились, навіть не спітніли.

Випити по чарці вдвох пішли до хати,

А кабан прийшов до тями, та давай втікати.

Голова в тумані куди мчить не знає,

Все що по дорозі усе розкидає.

Як почули брязкіт, вискочили з хати,

Щосили, щодуху, давай доганяти.

Крос здали на славу, ноги аж гуділи.

Нещасне створіння все таки вложили.