14.05.2012 18:38

-

294

3 | 3

 © Андрій Гагін

Вітер, світло і темрява ночі

з рубрики / циклу «Зоряний пил. Ніч»

Шепотіння – тримає немов рівновагу із ночі:

То упрошує вітер і скиглить важкими шибками;

Перевилося світло від лампи і стіни лоскоче

Фантастичним колоссям  й б’є в очі, немов кулаками.

Лиш настира мураха все вгору повзе по шпалерах –

Мандрівниця, прямує доверху минаючи тіні.

В тих відбитках той острах – в примарних пласких Гуліверах,

Чи він може сховався нещадно у герц мерехтінні.

Особиста крива і стежина, і ціль, навіть вибір…

(Чи далекий вже шлях ми пройшли від тієї мурахи).

В неприсутності світла – рівнішим ставав би той вимір?

Крокувала би прямо, чи стане на місці в півшляху.

13.05.2012