21.05.2012 20:19

-

511

10 | 10

 © Тетяна Чорновіл

СЛІДИ ВЕЛИЧІ ПАГАНІНІ

з рубрики / циклу «ПРИСВЯТИ»

В славі, що сягала апогею,

Він ділив з талантом самотину.

Як ніхто, із скрипкою своєю

Вмів у звуках злитись воєдино.

Добрим людям ніс мелодій втіху,

А недобрих змушував дуріти,

Поки не взялись в пориві лиха

Нечестиві змову утворити.

Бите скло під устілки підклали,

Щоб у кров стекли магічні сили,

Й струни нишком в скрипці підпиляли,

Лиш одну для сміху залишили.

В центрі залу всілись, супостати,

Злим чеканням сповнені, натхненні,

Щоб маестро щедро освистати,

У зневазі й соромі на сцені.

Ось і він! Усмішка величава

За смичком злетіла над губою.

Зал завмер… Ще мить, і горда слава

Обірветься підлою ганьбою.

В серці кожна нота озивалась,

Рвалась із наступною струною.

Скрипка ж не змовкала. Розливалась

В душах незбагненною луною.

В ноги скло впивалося сердито,

Через  ворогів глумливі тіні,

Та ввірвалось в зал  несамовито

Грізне соло на струні єдиній.

– Браво! Браво! – у екстазі дико

З оплесками змовники волали.

Йшов на «біс»! Сліди від черевиків

Кров’яною величчю палали.