Лані Журба
Зупинились хмари, дощ іти стомився,
Зорі не блищали, місяць зажурився.
Застогнала в лузі зламана тополя,
Плакала дівчина: нещаслива доля.
Смуток все кружляє, бавиться з журбою,
Ластиться до щастя: буду я з тобою.
Невгамовна туга стугонить у стріхах,
А вовки поснули у глибоких лігвах.
Горе величезне світом все блукає,
Кожного із смертних у обличчя знає.
Поруч із багатством пригорнулась заздрість,
Десь поділась щирість, і пропала радість…
26.05.2012 16:33 Сашко Новік => © |
|
23.05.2012 22:14 © ... => Деркач Олександр |
Спробуємо. |
23.05.2012 22:13 © ... => Каранда Галина |
Вдячна, приємно чути. |
23.05.2012 22:13 © ... => Андрій Гагін |
Дякую, Андрій, хорошо ж багато не буває, то є , то пропадає. |
23.05.2012 22:02 © ... => Сашко Новік |
Потішили Ви мене, пінгвін, то пінгвін, чим не птаха? :)) |
23.05.2012 20:26 Сашко Новік => © |
 а я от як сюди прийшов ви в онлайн вже не з"являлись, а вірші дивився. і в мене з ніком така ассоціація відбулася. якщо дивились мульт "Лови волну" там є персонаж Лані, вона пінгвін. і мені на аві тепер навіть схожість є. без образ , я ж по доброму)))) |
23.05.2012 20:18 Андрій Гагін => © |
 Та що це робиться у цьому світі. Сьогодні у всіх радість пропадає. Нехай вона пропадає тільки у Вашого ЛГ. )))) Вірш гарний. Сподобалось! |
23.05.2012 14:41 Каранда Галина => © |
 по-народному гарно й тужливо. |
23.05.2012 14:21 Володимир Пірнач |
 Цікаво. |
23.05.2012 13:18 Сашко Новік |
Сподобалось |
23.05.2012 11:45 Деркач Олександр |
 Кожного в обличчя знає - а може маска допоможе |
23.05.2012 11:20 Тетяна Чорновіл => © |
 Прочитала і якось так сумно... тривожно стало! Справжня журба! |
