23.05.2012 13:35

-

268

3 | 3

 © Тетяна Чорновіл

На стомлених крилах

з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»

О, мріє! На стомлених крилах

Для чого у небо знялась?

Поглянь, у рядках побурілих

Стривожена кров запеклась!

Успішні витають у щасті,

А ти – в небесах манівцем.

Тож час, мабуть, крилечка скласти

І вниз. До землі! Камінцем!!!

За мить з опустілого неба

Натхненно так брязну і я,

Бо жити не вмію без тебе.

Ти – сутність летюча моя.

Просили захмарні світи:

– Вставай… Розганяйся… Лети!