Люблю, коли сонце за обрій сідає

з рубрики / циклу «Про долю»

Люблю, коли сонце за обрій сідає,

За хатою ліс тихенько дрімає,

Цвіт матіоли за душу бере,

Я з нетерпінням чекаю тебе.

З айстрами тихо собі розмовляю,

Вони розуміють я добре це знаю,

Любисток тихенько зашелестів,

Щось про кохання мені гомонів.

Безсмертник давно вже дрімає,

Про нашу любов він все уже знає,

Гладіолуси ще не дрімають,

Вони нам кохання палкого бажають.

Жоржини з трояндами щось розмовляють,

Вони нам лиш щастя з тобою бажають,

Барвінок хрещатий до ніг припадає,

Наше весілля давно він чекає.

Квітку я кожну до себе горну,

Тебе усім серцем коханий люблю,

Ти скоро прийдеш я добре це знаю,

І я з нетерпінням цю зустріч чекаю.