02.06.2012 09:25
-
336
    
  4 | 4  
 © Андрій Гагін

Промінь

з рубрики / циклу «Струни душі і думок»

Мерехтить і прорізує світло, лиш промінь;

Мов хто важчий: чи він, це повітря, чи спокій.

І не сяйво кімнату наповнює – спомин,

Та здається, все тоне у суті глибокій.


Тут немає насправді ні світла, ні тиші –

Лиш вогонь, ще прорізує нішу, колише,

Цю картину, що інколи наче знайома,

Він напевно жалітиме... смуток, оскома.


Дивовижно, що погляд за димом із пилу –

Заховався за ширмою часу і слів.

Щось доповнює  тишу в дрімоту безсилу –

і, вплітаючись ниткою, спогад осів.



30.05.2012

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.06.2012 19:51  © ... => Сашко Новік 

Дякую Олександре!

 04.06.2012 19:39  Сашко Новік 

гарно

 03.06.2012 01:51  © ... => Деркач Олександр 

Дякую!

 03.06.2012 01:51  © ... => Каранда Галина 

Дякую!

 02.06.2012 16:55  Деркач Олександр => © 

Створює якийсь такий не вловимий настрій, точно наче погляд за димом... сподобалось

 02.06.2012 16:35  Каранда Галина => © 

гарно. Цікаво, що зміна римування в другому стовпчику не псує вірш, а навпаки, насичує. Сподобалося.

 02.06.2012 15:45  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую Тетяно! Останнім часом лиш спомин хлинув! От і вірш! Колись буде час, коли буду не любити цей період моєї творчості - але куди без нього! Розумію навіть тепер! Приємно, що сподобалося!

 02.06.2012 12:16  Тетяна Чорновіл => © 

Спомин як сяйво невагомого променя... Чарівно!