02.06.2012 09:25

-

336

4 | 4

 © Андрій Гагін

Промінь

з рубрики / циклу «Струни душі і думок»

Мерехтить і прорізує світло, лиш промінь;

Мов хто важчий: чи він, це повітря, чи спокій.

І не сяйво кімнату наповнює – спомин,

Та здається, все тоне у суті глибокій.

Тут немає насправді ні світла, ні тиші –

Лиш вогонь, ще прорізує нішу, колише,

Цю картину, що інколи наче знайома,

Він напевно жалітиме... смуток, оскома.

Дивовижно, що погляд за димом із пилу –

Заховався за ширмою часу і слів.

Щось доповнює  тишу в дрімоту безсилу –

і, вплітаючись ниткою, спогад осів.

30.05.2012