20.08.2011 00:00

для всіх

369

5 | 5

 © Андрій Гагін

Мрії живуть…

з рубрики / циклу «Струни душі і думок»

Чи мрії живуть? – запитаю у вітру, -

Він далі ніж я вже побачив цей світ.

Намокле лиш скло на вікні згодом витру,

Та подумки з вітром полину в політ.

Гаряча долоня маленька і світла -

Від хмарки до хмарки все кроки мов ніг.

І білим промінням то доля розквітла:

Як донечки сонця лунатиме сміх.

Мотив оживає, дарує утіху,

Та лине крізь серце, далекі думки.

Мов щось невідоме й знайоме, без ліку -

Так ніжно гортає душі сторінки.

А мрії живуть! – тиха музика пізня:

Шепоче то небо, як сповідь гаїв.

Навколо лиш ллється прониклива пісня,

Як мрія, як сповідь, яку не втаїв.

Мелодія лине, пронизує душу;

Як пташка, злітає в високий політ.

Розправити крила - цю мить не порушу:

А мрії живуть, доки житиме світ.

2011

Б.Ц., 2011