Спогади дитинства
з рубрики / циклу «Літо»
Колись – мені було ще мало.
Я й не ходиладо пуття,
Так сонце, знаю, пригрівало,
І кликало в новее життя.
Була з сестрою моя мама,
На двох ще ділячи любов.
І пам»ятаю мить – тюльпани,
Такі червоні, наче кров.
Росла трава, така висока.
Що аж ховала квіти ті.
А я у пелюстках глибоких
Шукала краплі дощові.
Я більше. певне. не згадаю.
Мені не вірять вже давно –
Алде тюльпани пам»ятаю,
Неначе вчора це було.
А ще – смородина пахтіла
Й зеленим цвітом розцвіла.
І я уперше, як ходила,
Жовтаве сонечко знайшла.
Сестричка, ще сама, десь гралась,
Пила, як сонечко, любов.
Я думала, воно скупалось
В пилку тюльпанів – тих, як кров.
