Мерехтіла свіча
Мерехтіла свіча.
У спокусливім мареві диму,
Загубився, мов привид
Шматочок твоєї душі.
Він тихенько кричав
І помалу у сутінках гинув,
У травневої зливи
Спасіння просив за гроші.
Повернувся в життя,
Неосвячений перстом Господнім,
Не відродженим
Блиском церковних свічок.
Жмут сміття,
Не здавався на ньому природнім,
Утрамбованим,
Воском пустих балачок.
Запах диму.
Легені труїла задуха.
Розбудила,
З’єднала і душу і тіло.
Ти не згинув,
Ти вчасно пожежу задмухав.
Лиш зітліла,
Частинка, що дуже боліла.
м. Кривий Ріг, червень 2012р
