У ванні із духмяним розмарином
У ванні із духмяним розмарином
Краса жіноча ніжилася знов,
Розпусно пестила себе, невпинно,
Аж у судинах закипала кров.
Вона хотіла ласки чоловіка,
Простих, жагучо-лагідних сонет.
Але змінивши їх число, без ліку,
Ще не відчула пристрасті момент.
Сама милується чарівним відзеркаллям,
Сама співає під вікном романс.
І самолюбство - чорне, як провалля,
Лякає миттю - втратити баланс.
м. Кривий Ріг, червень 2012р