У слухавці
У слухавці відлунням - тиші крик,
Нестерпний лемент, що диктує розум.
Хтось може до мовчання цього звик,
А я відчула внутрішню загрозу.
Моє «Алло», таке смішне, до болю,
Тремтливі руки - цифри натискають,
Сама знущалась, і тобі дозволю,
Хоч нерви, ніби струни арфи грають.
Розірваним, у просторі, без граней,
Влітає вітром стомлене «Привіт».
Це він!! Закоханий і ще коханий,
Розтопить тиші паморозь і лід.
