Служити

зі збірки "На батьківській землі"

Холодом колючим, стелеться зима,

Наче нема краю, світу вже нема,

Заміта дороги, гори і моря,

Завиває вітер, в вікна, йде зима.

Застилає снігом, і рівняє скрізь,

Гори і долини, і життя живих,

Тут, підперті вітром, служать і живуть,

Та й діватись ніде, все вже з нами, тут.

І єдиним кроком, вічно ти живеш,

Миттю і чеканням, баченням свого,

Йдеш на зустріч вітру, і людей ведеш.

Спереду нічого, далі вже кінець.

Завиває вітер, холодом й теплом,

Люди ждуть і вірять, в сонце і добро.

Теплиться надія, в серці поміж нас,

Що прийде заміна, бо вже скоро, час.

І ніхто, ніколи, вже не скаже в лоб,

Що все це даремно, і життя – пісок.

Ніжно і відверто, пам’ятаєш ти,

Молодості перші, кроки і шляхи.

Буде, що сказати, потім у житті,

І людей повчити, мужності й красі.

Мовчки, проти вітру, дивлячись вперед,

Відновити долю, та життя людей.

Хто пройшов крізь ночі, бурі і сніги,

Жив на цім кордоні, і беріг, як міг,

Мир і ніжний спокій, Великої землі,

Та любимих очі, чекаючі завжди.

Завиває вітер, в душу. Йде зима.

Скоро все скінчиться, прийде і весна...