20.06.2012 18:28

-

166

5 | 5

 © Оля Стасюк

Мрія про дощ

з рубрики / циклу «Задощило почуттями...»

Безхмарне небо спекою умилось.

Нехай іде хоч віртуальний дощ.

Ось тільки мить - щоб світло зупинилось

І солодко запах червневий хвощ.

Хай блискавки панують, мов століття.

Хай грім гримить, мов тисячами труб.

Нехай порве зів"яле верховіття,

Нехай скрипить старий дідисько-дуб...

От тільки дощ... Левадами п"янкими...

Холодні краплі у вуста землі...

І тільки справжній - з хмарами важкими,

Із ревом вітру й стогоном душі...

Нехай замре напівживе осоння!

Хай краплі світла перевернуть все!

Я повернусь на рідне підвіконня,

Де знову меланхолія прийде.

Я думатиму, як вві сні, про мрії,

І хай вже не на білому коні.

Нехай хоч дощ цю млявість дивну змиє

Із серця, з сонця, з спраглої землі.