16.04.2013 00:00

для всіх

191

3 | 3

 © Оля Стасюк

Уривки післядощового часу

з рубрики / циклу «Задощило почуттями...»

Полуда спала. Миготить мураха.

І вершать хмари свій могутній суд.

Перекосилась через дощ катрага,

З ріллею утворивши гострий кут.

Село пустіє. В місті також тихо.

Вологі верші світяться собі.

О де ти, де ти, Бабо-Морозихо?

Заворожи, спини чуття тонкі!

Стоїть верба – річкова базиліка.

Холодні мрії  влились в очерет.

Зірки – без ліку, сни – також без ліку,

І ніч співає свій тонкий октет.

Полуда спала. Зникли зорі-маги,

Не витримавши ночі дивний суд.

Стоїть у полі зморена катрага,

З ріллею утворивши гострий кут.