21.06.2012 12:48

-

356

6 | 6

 © Тетяна Чорновіл

Над річкою

з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»

Над річкою в вінку думок постою

Й побачу… Ген аж там, де бистрина,

Де жабуриння тулиться до дна,

Пливе блискуче сонце за водою.

Дарма бредуть вітри несамовиті,

Вихряться злістю посеред ріки

І рвучко закидають вглиб сітки,

Щоб втікача грайливого зловити.

Не зловите! Було – і враз десь ділось,

Сяйнувши згадки сном  на глибині.

Все ж сумно стало трішечки мені…

Та квітці, що без сонця народилась.