Андрій Гагін Тінь
Стоять у черзі новий день і ніч.
Пасе все вітер горобців і крихти долі.
Пліч-о-пліч з сонцем, потім врізнобіч
Ростуть, сумують дві старі тополі.
Малюють тіні серед протиріч,
Коли одна зоря горить надворі.
І стрілось щось у серці віч-на-віч,
Чуття малює сірі й кольорові.
І тінь з дороги сіють до узбіч
Хвости повітря й затінки бадьорі.
І горобці, тополі, день і ніч
На тлі життя, стають краплиною у морі.
20.06.2012
30.06.2012 15:02 © ... => Деркач Олександр |
Дякую! |
30.06.2012 15:02 © ... => Мила Савордсон |
Дякую! |
30.06.2012 14:59 © ... => Чернуха Любов |
Дякую! Мені дуже приємно чути, що мені це вдається )))) |
30.06.2012 14:58 © ... => Каранда Галина |
Дякую! |
23.06.2012 19:08 Деркач Олександр => © |
 Гарно і цікаво |
22.06.2012 14:55 Мила Савордсон |
Зачіпає . Гарний вірш . )))) |
21.06.2012 20:52 Чернуха Любов => © |
 У Вас такі гарні, ніжні вірші, завжди зачіпають якісь струночки в серці! |
21.06.2012 19:00 Тетяна Чорновіл => © |
 Але та краплина така значуща, коли стрілось щось у серці віч-на-віч... Мені здається, я Вас розумію! :) |
21.06.2012 18:30 Каранда Галина |
 дуже класно. |