Квезалі
з рубрики / циклу «Літо»
Ану хто перший прогуглить назву?
Іноді, коли стає все звичним,
Схоплює якийсь безглуздий жаль,
Я так хочу у ліси тропічні,
Де яскраво виграє квезаль.
Листяне шатро спиняє далі,
Плетиво ліан іде навскіс,
І розкішні чарівні квезалі
Малахітом відтіняють ліс.
Див багато є у того краю:
Там блукає темний ягуар,
Гарпія із верховіть лякає
Криком, що аж кидає у жар…
Там літає морфо незрівнянний…
Але все ж найкраще, мов скрипаль,
У лісах у дощ співає зрання
Вільний і закоханий квезаль.
Тож, коли охоплюють знов жАлі,
Терпко на душі, мов прілий хвощ,
Бачу – знов летять в думках квезалі
У тропічний таємничий дощ…
