Про „батьків”, „паханів” і про нас

Майже рік, як пішов з ефірів 

Наш майдановий „чемпіон”, 

Так безславно кредит довіри 

Прогундосивши в мікрофон. 

Не по силах народна слава? 

А дарма! Бо урвавши пуп, 

Ми чекали на чесні справи, 

А отримали дипут-клуб. 

Можна гордо до строю стати, 

І „Ура!!!” з усіма кричать. 

Можна дзиґою обертатись 

І не зрушити ні на п’ядь. 

Може грім рокотать суворо, 

Тільки хмара не дасть дощів, 

Може довго шуміти море,  

Не виходячи з берегів. 

Можна словом любити красно, 

Можна гімни співати в тон, 

Тільки час відкриває ясно 

Дум розхристаних Вавилон. 

От і маєм в своїй державі 

Кримінальний нахабний лик. 

Що ми бачим? Конкретні справи. 

А які? То вже інший бік. 

Президенти, як всі ми, грішні. 

Хто нас ще за ніс не водив? 

Чи то нинішній, чи колишній... 

Ми достойні вождів своїх. 

Донецьк, 07.12.2010 рік