Радість творчості
Ця втома від дощу – прозора, чиста втома,
В ній кришталево-ніжний високий тихий біль.
В небесну голубінь відносить на паромі
Те все строкате, різне, що брала звідусіль.
Ця втома не така – у ній живуть співочі
Перлини голосів, уривки слів і фраз,
Вона єднає день з таємним змістом ночі,
В яку вінок зусиль твоїх полине враз.
Бо втома від дощу – це як порине злива
Зірок, думок, відлунь небесних і земних.
А потім – результат – і ти уже щасливий:
Тримаєш свіжий скарб в міцних руках своїх.
17.02.2012
